Українська (UKR)

Лабораторія роботи з батьками, Шості Всеукраїнські Читання з гуманної педагогіки 12-13 жовтня 2011р.

Керівники: Надточій Тетяна Леонідівна, педагог, член Правління Всеукраїнської культурно-освітньої асоціації Гуманної Педагогіки, голова Харківського обласного центру Гуманної Педагогіки, Лицар Гуманної Педагогіки, член творчого союзу «Конгрес літераторів України» (м. Харків);

Толстікова Людмила Георгіївна, керівник міні-лабораторії гуманної педагогіки, вчитель вищої категорії, вчитель початкових класів, вчитель-методист ЗОШ №63, м.Дніпропетровськ.

Основна ідея: «Творити людину – вище щастя» (В. О. Сухомлинський).

Lab1У роботі лабораторії взяли участь 52 учасника: вчителі, методисти, психологи, лікарі, батьки.

При підготовці роботи творчої лабораторії була визначена основна мета:

надання практичної допомоги вчителям у налагодженні взаємовідносин «вчитель - батьки», які:

-           давали б можливість батькам регулярно отримували знання, які допомагатимуть їм зрозуміти значення батьківської місії;

-           допомогли б у вихованні шляхетної людини;

-           стали б імпульсом для батьковської творчості;

-           надавали б практичної допомоги батькам у побудові духовної єдності з дітьми.

 

Для досягнення цієї мети був підготовлений допоміжний роздавальний матеріал (див. додатки) та запропоновані для обговорення наступні питання:

  1. Чому батьки йдуть на збори неохоче? Як зробити так, щоб батьки йшли на зустріч з Учителем за знаннями?

Пропонуємо вчителям та вихователям висловити свої роздуми та обмінятися вдалим практичним досвідом роботи з батьками:

-           розповісти про вдалі форми щодо залучення батьків до зборів;

-           як вдається встановлювати з батьками взаєморозуміння і духовну єдність;

-           які форми роботи з батьками, на Вашу думку, дають кращі результати, і як це позначається на дітях?

  1. Чи знаєте Ви найосновніші принципи гуманної педагогіки і чи розповіли Ви про них батькам:

-           про способи виховання дитини: авторитарний і гуманний, і чим вони відрізняються?

-           Про завдання виховання?

-           Про особливості сучасних дітей.

  1. Як допомогти стати духовно ближче до дітей?

Пропонуємо вчителям та присутнім батькам поділитися своїм досвідом щодо встановлення духовної єдності з дітьми. Навести приклади досягнутих результатів.

На початку роботи Т. Л. Надточій виступила з вступним словом. (Дивись додаток 5).

Lab2Учасники лабораторії з палкою зацікавленістю взялися до роботи й обмінювались своїм безцінним досвідом роботи з батьками, говорили про способи, як зацікавити батьків спілкуватися з вчителями, як допомогти краще пізнати свою дитину, як навчити бачити в дитині особистість, як допомогти побачити себе очима своїх дітей. Пропонуємо тексти деяких виступів.

Виступи учасників лабораторії

  1. Стороженко Олена Анатоліївна, вихователь-методист ДУЗ ОУЗ № 10, м.Енергодар Запорізької області.

Для того щоб з’ясувати, чому батьки неохоче відвідують збори, можна провести анкетування. Це дозволить виявити причини їхнього небажання йти на збори та їхні пропозиції та побажання.

Як показала практика, проводити батьківські збори краще всього у нетрадиційний спосіб: у вигляді гри, привітань, чаювання. Це створює більш сприятливу атмосферу спілкування. Важлива також спільна робота вихователя і психолога при плануванні проведення зборів.

Ми докладаємо зусиль щодо втілення принципів Гуманної Педагогіки у своїй роботі з батьками. Ми зуміли донести до них певні прийоми виховання дітей, які добре прийняли батьки. Вони, у свою чергу, докладають зусилля з втіленням їх у своїх сім’ях.

Це такі прийоми, як:

-схвалення поведінки дитини за гарний вчинок, добре виконану ним роботу та ін.;

-не шукати добу для спілкування, а користатися кожною хвилиною спілкування;

-залишати хоча б на 5 хвилин свої батьківські справи й приділяти час дитині;

-нашіптувати дитині на вушко, тому що діти розучилися слухати, що їм говорять батьки.

Ми радіємо з того, що наші педагоги відгукнулись на це і почали втілювати принципи Гуманної Педагогіки у школах.

 

  1. Євтух Світлана Сергіївна, м. Житомир, ЗОШ № 8.

Працюючи з татами та мамами, ми докладаємо зусиль щоб не нав’язувати їм свого, а намагаємося їх зацікавити темами наших зустрічей, використовуючи такий прийом: «Чого Ви б хотіли дізнатися?» Наприклад, була підказана тема: «Профілактика негативних явищ в молодіжному середовищі». Отже, за темою «Алкоголізація у сім’ї» був проведений показ слайдів за темою – метод наочного переконання; ми докладаємо зусиль для того, щоб виховувалися почуття, пробуджувалось співчуття та розуміння.

На нашу думку, на зборах потрібно обговорювати проблеми й разом шукати розумний вихід із ситуації, що склалася.

Ми практикуємо спільне проведення зборів батьків і дітей, причому розсаджуємо батьків не зі своїми дітьми і це дає неочікуваний позитивний результат.

 

  1. Єремєєва Наталія Олександрівна, Одеська приватна школа «Мрія».

У нас школа люблячих батьків і дітей. Ми вважаємо дуже важливою умовою – зацікавити батьків. Аналізуємо всі актуальні теми на зборах.

Запрошуємо батьків на майстер-класи та інші заходи, вклеюємо «Запрошення» в щоденники дітям, в спілкуванні всіляко проявляємо повагу до батьків.

У своїй роботі ми всіляко намагаємося підкреслити те, що батьки й вчителі повинні йти в одному напрямку.

У нас є традиція проводити «батьківські п’ятниці». Батьки можуть прийти в цей день у будь-який, навіть не у свій, клас на урок.

В дитячих садках є дуже гарна традиція влаштовувати дитячі ранки. Ми зберегли це і в шкільних групах: проводимо такі свята один раз у чверть, і діти виступають перед своїми батьками, демонструють в ігровій формі свої досягнення та успіхи. Батьки з великим задоволенням відвідують ці заходи.

 

  1. Величко Валентина Олександрівна, м. Гоша, Рівненської області, вчитель початкових класів.

Дуже важливі посмішки дітей, їхнє натхнення. Я працюю у школі 22 роки, і бачу, що зараз батьки розгублені – як виховувати дітей. Ми завжди розбираємо з батьками конкретні проблеми конкретних дітей.

Теми батьківських зборів підбираємо з урахуванням інтересів батьків після попереднього опитування. На батьківських зборах докладаємо зусиль, щоб затронути струни душі батьків, щоб разом шукати вихід з тієї чи іншої ситуації, яка склалася в дитини.

Докладаємо зусилля для влаштовування різноманітних світлих свят за допомогою батьків: свято врожаю та ін. Потрібно докласти зусиль, щоб запалити і батьків і детей, і поміркувати, що для цього зробив вчитель і, що ще може зробити.

 

  1. Москалець Людмила Павлівна, викладач-психолог, Кременчуцьке педучилище.

Я – класний керівник студентів, батьки яких живуть в різних населених пунктах, тому зібрати їх на батьківські збори, нажаль, дуже проблематично.

Мені вдалося відзняти на відео кожного студента з його виступом в адресу батьків: «Я пишаюсь мамою або татом за те, те… й те». Потім те саме провела з батьками. Ефект був приголомшливим – батьки плакали, впізнаючи своїх дітей з неочікуваних для них сторін. Те саме відбувалося й з дітьми.

А тим, хто не прийшов на збори, я разіслала листи-звернення, в яких розповіла про те, що відбувалося на зборах, і закінчила своє звернення словами: «Сподіваюсь на те, що в наступний раз Ви будете шукати можливість прийти на збори, а не привід не приходити». У результаті, як розповів потім студент, його мама плакала: «Яка ж я погана мати, що не знайшла часу відвідати збори!»

 

  1. Колесник Людмила Василівна, викладач педагогічної майстерності, гуманітарно-педагогічного коледжу, м. Умань.

Необхідно проводити таку роботу з батьками, щоб вони захотіли допомогти собі. «Виховання, – говорив В. О. Сухомлинський, – потрібно починати зі знайомства з сім’єю, з родом».

Ми влаштовували опитування дітям: «Що я б подарував мамі, татові, своїм близьким, якби в мене були необмежені можливості?» Відповіді були дуже гарними. Діти хотіли дарувати батькам здоров’я, щастя, путівки в санаторій та ін.

Результати ще одного тестування, проведеного нами, показали, що діти хочуть:

-           щоб вчителі любили їх;

-           щоб вчителі були добрішими до них;

-           щоб батьки займались ними, приділяли більше часу їм;

-           «я не потрібний своїм батькам»,- заявила одна дитина (6-й кл.).

Починати все потрібно з Любові. Це благодать Божа! І цієї любові від дорослих не вистачає нашим дітям.

Ми також проводимо тестування-діагностику для малят «Твій світ». Просимо їх намалювати свій світ. При цьому говоримо, що сонце – це ти, хмарки – це твої проблеми, зірочки – це те гарне, що запам’яталось від проведеного разом з батьками часу. Планети – це ті люди, які можуть тобі допомогти». Потім зробили аналіз і на зворотній стороні написали для батьків висновок того чи іншого тесту. Аналогічний тест запропонували батькам на зборах. А потім роздали дитячі малюнки і батьки побачили, які проблеми в їхніх родинах, і над чим потрібно замислитись.

 

  1. Киричук Галина Олександрівна, практичний психолог ЗОШ № 3, м. Вишневе, Києво-Святошинський район.

Батьки часто неохоче йдуть на збори, тому що остерігаються почути щось негативне про свою дитину. Неможна сварити або говорити про недоліки дітей при всіх. Щоб висвітлити негативні сторони дитини, потрібно розмовляти індивідуально з батьками. На батьківських зборах повинна панувати гармонія. Потрібно готувати на збори цікавий матеріал, щоб загорілись очі й душі батьків. Потрібно щоб радість була всюди – і в навчанні, і в роботі з батьками.

У вигляді ігрової терапії ми провели оцінку можливостей, творчої діяльності в житті батьків. Щоб виявляти, наскільки гармонійні їхні дії і спосіб життя, ми влаштували тестування за допомогою малюнків. Батьки малювали сонце – власне «Я» в центрі, а навколо промені, на які наносили показники своєї самооцінки (довжина променів); або круг – колесо життя (типу колеса велосипеда зі спицями):

-           професійна діяльність;

-           доброта;

-           рівень справедливості до дитини;

-           стиль виховання;

-           любов до дитини;

-           позитивні риси характеру (терпіння, доброслів’я та ін.);

-           матеріальні можливості сім’ї та ін.

Потім кінці цих променів з’єднувались, створюючи круг або багатокутник (в залежності від того, яке положення показників-променів) і було видно, над якими якостями потрібно ще попрацювати. Яких ще потрібно ресурсів того або іншого показника, щоб досягти гармонійних поєднань.

Вдома батьки давали схоже завдання своїм дітям – намалювати сонечко з собою в центрі і промінчики з показниками:

-           фізичне здоров’я;

-           бажання навчатися;

-           організаційні здібності;

-           доброта;

-           комунікабельність і т. д.

Дуже важливо навчити дитину оцінювати себе об’єктивно.

 

Співробітники Харківського Центру Гуманної Педагогіки поділилися своїм досвідом роботи з батьками, запропонували всім бажаючим свій план проведення психолого-педагогічного тренінгу.

 

Бєльська Валентина Василівна, член Культурного Центру Н. К. Реріха (м. Харків), мати двох дочок і бабуся двох онуків, поставила важливу проблему:

«Чи існує на сьогоднішній час діалог між батьками, дітьми й вчителями?» І висловила свої думки з приводу того, як встановити цей діалог.

«Відповіді на багато питань можна знайти в Гуманній Педагогіці Ш. О. Амонашвілі. В одній з його статей сказано, що готових рецептів з виховання на всі випадки життя немає навіть у Найвищій Педагогіці. До кожної дитини у кожному конкретному випадку має бути індивідуальний підхід. Але головне, що необхідно при цьому і червоною ниткою проходить у Гуманній Педагогіці – це Любов! Треба ненавидіти зло, яке встигло пустити коріння в душі дитини (але ж хто винен в цьому?), але не саму дитину! Треба зуміти перемогти зло, і зробити це можна лише тільки за допомогою Любові!

Який же має бути, цей діалог? Звичайно не таким, яким часто буває у більшості випадків: отримав погану оцінку у школі, означає, що буде відключено комп’ютер, інтернет. Отримав гарну – отримай гроші на кишенькові витрати…

Мені спало на згадку, як колись, слухаючи театральну виставу одного російського класика, я була приємно вражена манерою розмови батька дворянина зі своїм сином, його тактом, прагненням нічим не принизити гідності свого сина, поважаючи його, можливо, навіть і невірну думку, прагненням до дуже делікатної поради, що передбачає запрошення до роздумів, самостійного висновку.

У наш час такі взаємовідносини викликають лише здивування, але ж потрібно відроджувати все гарне, що було напрацьоване століттями. Отже виходить, що нам необхідно працювати і над собою, перевиховувати і себе! У нас є безцінний зразок великих педагогів, можна спробувати наслідувати його. В.О.Сухомлинський писав листи своєму дорослому синові, й вони разом вирішували різноманітні складні життєві ситуації в його житті. Ш.О.Амонашвілі також писав листи сповнені любові й добра до своєї доньки, яка перебувала у … сусідній кімнаті.

Наприклад, мені також нещодавно довелося ненароком залишити звернення-пораду у … віршованій формі для того, щоб поговорити зі старшою донькою на делікатну тему. Це правильно спрацювало без зайвих емоцій.

А нещодавно дзвонив старший онук, який навчається в 11-му класі й попросив розібратися в Гамлетівському образі. Розібрались. Мені було приємно, що він звернувся до мене, також приємно й те, що я була компетентною у цьому питанні.

Хоча у нього зараз «єршистий» перехідний вік, ми з ним дружні й завжди знаходимо спільну мову. Дружимо з ним від найменшого його віку. Разом з ним творили. І я весь час намагалася бути гідною його дружнього до мене ставлення. Потрібно на березі моря виготовити рульове і педальне управління уявної автомашини – робили її з каменів, деревини. Потрібен лук і стріли – робили з того, що було під рукою. Вдома раптом йому треба бути воротарем, а м'яча немає, зараз же він виготовляється із звернутих в грудку шкарпеток, я кидаю йому з найбільш неочікуваних позицій.

Разом героїчно долали труднощі задач з алгебри, геометрії.

З молодшою онукою ми також дуже любимо один одного. Але, як і зі старшим, це не просто «сюсю-сюсю». Разом творимо, спостерігаємо за природою, завжди намагаюсь звернути увагу на все, що є навколо красивим, цікавим – світло вуличного ліхтаря крізь листя дерев та ін. Бувають у нас «бурулькові» дні – коли висять гарні льодяні бурульки, повз не проходимо – роздивляємося. А ще малюємо, роздумуємо на космічні теми. «Бабусю, а ти знаєш, що всесвіт може вибухнути! Я би цього не хотіла!»

Вона дуже лагідна, не по дитячому мудра, вочевидь, як і всі зараз народжені діти. З нею про все можна домовитися, але тільки на основі любові. Щось звучить різке з боку матері, або старшого брата (хоча він її також дуже любить й доглядає за нею), вона одразу замикається, і на очах – сльози.

Я часто читаю їй казки та розповіді з дуже гарної книги М. А. Андріанова «Філософія для дітей». Їй дуже подобається їх слухати, і вона просить ще і ще. Це дуже корисний посібник для виховання дітей.

До речі, у цій книзі я знайшла поради батькам для розрядки напруги – такі, як 5-ти хвилинна неслухняність, наприклад: вдягни штанці навиворіт. Я також практикувала з обома онуками всілякі жарти – стомився після школи, засмучений, дратівливий, пропоную: «Знімай одяг і викидай його так, щоб він вилетів з кімнати в коридор!» У відповідь – розрядка, сміх, а потім можна говорити про щось серйозне.

Потрібно частіше заглиблюватися у дитячий світ. Це допомагає краще розуміти їх, дружити з ними, знаходити спільну мову.

Наведу приклад з досвіду роботи моєї мами – заслуженої вчительки. Сільська школа, де вона працювала, потопала у квітах, що виростили діти. Вона викладала географію, ботаніку. На пришкільній садибі висаджувались різні види культур. Ходили класами у ліс, збирали соснові шишки – насіння для майбутнього лісу. Збирали насіння від яблук для вирощування саджанців, які потім роздавались мешканцям сіл для садів. Велике значення для виховання дітей мала творчість. На сцені сільського клубу вчителі ставили вистави російських класиків. Їх приймали із захопленням. Зал завжди був переповнений глядачами: і малі і старі – всі сиділи на лавках, вікнах, на підлозі. Говорили, що це їм набагато приємніше, ніж навіть виступи приїжджих професіональних артистів. Треба відмітити, що мамі діставались «дуже важкі» класи, і вона вела їх блискавично. Інколи говорила: «А як вони, бешкетники, гарно співали “Что тебе снится, крейсер Аврора!”» І з її класів виходили вже не бешкетники, а гарні люди.

Допомагаючи у вихованні онуків, розумієш, що маєш вже більше досвіду, знаєш, що і як краще їм дати. Отже і взаєморозуміння між бабусями та онуками більше, ніж з дітьми. Нещодавно я почула думку, на мій погляд, геніальну. Виявляється, взаєморозуміння складається краще, тому що… ми з онуками ближче до Вічності!

Отже, що ж наразі нам робити, щоб наше взаєморозуміння з дітьми покращилось? Спільна творча праця буде шляхом до діалогу батьків – дітей – вчителів, до взаєморозуміння, побудови духовних зв’язків на основі добра і любові. Необхідно разом з дітьми звертатися до прекрасного, що є кращим еліксиром для душі.

Згадується вислів однієї вчителькою: «Спілкуйтеся частіше з дітьми, ходіть з ними в театри, цирк, каток. Мені ось все не було часу піти з сином де йому хотілося. А зараз я б і хотіла піти з ним де-небудь, але він уже виріс і не потребує цього, а мені прикро!»

Потрібно піднімати нашу культуру, вирощувати в собі любов до Дитини! Тоді і діалог складеться, і ми будемо зростати духовно разом з нашими дітьми».

 

Доповідь Л.Г. Толстікової про ювенальну юстицію не залишила байдужим нікого та викликала жваве обговорення.

Л.Г.Толстикова.

Лейтмотив: «Утверждающее жизнетворчество в семье»

«Семья убережет от всего дурного….Самое главное – она убережет от дурных людей». Ш.А.Амонашвили.

Предлагаемые вопросы к обсуждению:

Знаете ли Вы о существовании ювенальной юстиции и ее сути?

Что Вы думаете о возможности внедрения Закона о ювенальной юстиции в действие?

Сможет ли Закон о внедрении ювенальной юстиции служить становлению физического, нравственного, духовного здоровья каждой семьи, уменьшению тревожности в семье?

Позиция учителей, родителей и широкой общественности в вопросе о возможном принятии Закона о ювенальной юстиции.

Тема нашего разговора – ювенальная юстиция.

Что же такое ювенальная юстиция?

«Ювентус» в переводе с латинского – юношеский. Под системой ювенальной юстиции понимается теоретико-правовая конструкция, включающая комплекс механизмов, нацеленных на реализацию и обеспечение на основе установленных законом процедур прав, свобод и законных интересов и реализующегося в рамках деятельности специальных служб и учреждений ювенального профиля.

Ювенальная юстиция – правосудие для несовершеннолетних. Номинальная функция ювенальной юстиции – это особая система правосудия, действующая в тех случаях, когда одной из сторон процесса является несовершеннолетний, функция ее – предупреждение и устранение нарушений прав ребенка в семье и обществе. Еще 10 лет назад Украина взяла на себя обязательство согласовать наше законодательство с законодательством ЕС в соответствии с их требованиями, путем принятия и изменения законов нашей страны. И, хотя закон о ювенальной юстиции пока в Украине не принят, но пилотные проекты уже апробируются в ряде областей.

Ювенальная юстиция провозглашает принцип приоритетности прав ребенка, т.е. права ребенка ставятся над правами взрослых. Это значит, что ребенок может пожаловаться на любого взрослого за повышенный голос, за шлепок, за то, что родители не разрешили своей малолетней дочери пойти на ночную дискотеку или за то, что проводите с ней профилактическую беседу по поводу ненадлежащего поведения. Телефоны доверия ждут жалоб детей на своих родителей. И это уже обычная практика в Западных странах, где эти законы действуют. Дети имеют право подать в суд на любого взрослого, на родителей. А суд – осудить этих взрослых и отобрать ребенка!

Пожаловаться на неправильное обращение с ребенком могут коллеги по работе, соседи, недоброжелатели. Повод может быть любой: если увидят, что ребенок моет пол, посуду, то могут сделать вывод, что родители эксплуатируют ребенка, используют детский труд. Если ребенок играет на полу, тоже может быть поводом. Отсутствие в холодильнике набора продуктов для питания ребенка, перечень которых должен соответствовать евростандартам, так же может явиться поводом для лишения родительских прав.

Государство сможет отбирать детей у родителей, согласно европейским нормам. Оно, вроде бы, заботится о правах ребенка, об их счастье, но тогда почему поступают тревожные сигналы из разных мест, областей России, Украины?

Представьте себе обычный день в обычной семье. Совершенно неожиданно в квартире появляются представители власти, «добрые» дяди и тети  и начинают отбирать ребенка прямо из рук. Ребенок кричит, все кричат. Но дяди и тети глухи и немы. Они поступают согласно нормам закона. Согласно этим нормам, отобранных детей могут отдать на усыновление в другие семьи, даже с нетрадиционными сексуальными ориентациями.

К сожалению, никто нас не спрашивает, хотим ли мы, чтобы в соответствии с этими европейскими законами у нас отбирали детей, хотим ли мы, чтобы по евростандартам у нас вводили сексуальное воспитание, чтобы наших детей развращали, рассказывая об однополовой любви и показывая порнофильмы в рамках секспросвета, чтобы наших детей усыновляли гомосексуалисты и лесбиянки. Нас не спрашивают об этом, зато лоббисты от ювенальной юстиции говорят о необходимости коренных реформ в области защиты прав несовершеннолетних и спешат с введением ювенальной юстиции.

 

Украинскому народу свойственно понимание того, что семья – это незыблемое и священное понятие, духовная крепость, в которой ребенок чувствует себя защищенным. Что семья – это ячейка общества, где все строится на законах любви и уважения, почитания старших, воспитания трудолюбия и взаимопонимания. Наблюдая за опытом западных стран, видим, что ювенальная юстиция воспитывает в детях вседозволенность, презрение к старшим, к родителям, пренебрежение к труду, фактически уничтожая нравственные ценности, которые человечество вырабатывало веками.   И стоит задуматься о том, почему в наиболее продвинутых странах, таких как Швейцария, Нидерланды, Дания, где давно действуют законы ювенальной юстиции, наблюдается такой высокий уровень суицида, расстройств психики, детская и юношеская жестокость.

С одной стороны психологи и педагоги говорят о роли и значении семьи в разные периоды становления ребенка, о неразрывной связи между ребенком и матерью. С другой – законы ювенальной юстиции вынуждают родителей бояться своих детей, которые поддавшись минутным эмоциям, могут донести на своих родителей, лишить себя родной семьи и разбить сердца взрослых. Введение ювенальной юстиции ставит под угрозу независимость семьи, ее право самостоятельно решать вопросы семейной жизни, построение уклада семейной жизни Она сводит к нулю традиционные для славян приоритеты в семье, такие как воспитание уважения к отцу и матери, почитание старшего поколения. Главная идея ювенальной юстиции состоит в приоритетности прав ребенка над правами родителей. Утверждается, что даже ребенок 6-7 лет абсолютно самостоятелен и сам может решать, чем ему заниматься, что делать, куда и с кем ходить. Родители будут вынуждены молчать из страха, что дети могут пожаловаться на родителей и это неразумное дитя заберут из семьи.

Может быть, стоит задуматься: «Что важнее для ребенка – очень сытое детство, море игрушек и развлечений или жизнерадостные, любящие родители?! И неужели ребенку будет лучше в другой семье? И могут ли родители, у которых отобрали детей, быть полноценными членами общества?» Ведь для нормальных людей отторжение детей – страшная трагедия.

Еще пока непринятый в Украине закон предусматривает создание такого органа, который будет наделен огромными полномочиями в лишении родительских прав над ребенком, социального досмотра над семьями, жесткого государственного контроля над действиями родителей в семье. Уже принято решения устанавливать телефоны доверия, по которым ребенок сможет пожаловаться на родителей. Угроза нависла над каждой семьей, где есть дети. Ведь мало кто в Украине даже слышал о евростандартах детского питания!

Должны ли мы разъяснить детям обратную сторону медали? Должны ли в доступной форме объяснить детям, к чему могут привести жалобы на родителей? Должны ли мы создать в семье такие условия, где царит любовь, взаимопонимание и гармония отношений?

Дорогие коллеги! Друзья и единомышленники!

Все мы стоим на позиции защиты Детства. И лишь объединившись, мы можем чего-то добиться. Английский публицист, политический деятель 18 века Эдмун Берк писал: «Единственное, что необходимо для триумфа зла, это – чтобы хорошие люди ничего не делали».

Нам надо объединяться вокруг Манифеста Гуманной педагогики, объединяться для того, чтобы защищать детей от растления, от безнравственности, от посягательств политиков. «Мы ведь знаем, что ни одна статья всех законов уголовного, гражданского, административного права, тем более ювенальной юстиции не может быть выше, справедливее и сильнее закона нравственности и совести».

Детство – это золотая пора, когда жизнь ребенка должна быть наполнена колыбельной мамы, сильными и крепкими руками папы, красотой и сказкой, нежностью и добром! И, конечно, Любовью! Будем утверждать всеми своими силами защиту детства и защиту семьи!

****

Всім учасникам лабораторії було запропоновано наступний матеріал для роботи:

  1. Сімейні заповіді.
  2. Можливі теми проведення батьківських зборів.
  3. Особливості дітей нового тисячоліття. Висновки щодо цих дітей складені по матеріалам наукових досліджень, що були представлені на Міжнародній науковій конференції «Діти нової свідомості» (м. Москва, 2006 р.).
  4. План проведення курсу психолого-педагогічного тренінгу «Батьківське піклування».

 

Додаток 1

 

Сімейні заповіді

Сім’я – це першочергове середовище,

де людина повинна вчитися творити добро” 

В. О. Сухомлинський

 

  1. БАТЬКИ І ДІТИ, ви – найголовніші творці сім’ї. Сім’я – надійний тил творчого натхнення.
  2. Не скупіться витрачати час на дітей. Не дивлячись на все “нема коли” – спілкуйтеся з дітьми. Не окриком і наполяганням, а проживаючи разом з ними всі життєві ситуації. Навчайтесь самі й навчайте дітей здобувати з них уроки.
  3. Якщо ми відсторонюємо дітей від вирішення сімейних проблем, то віддаляємо дітей від сім’ї. Вислуховуйте дитячі ідеї. Проявіть максимум поваги до думки дітей. Дякуйте за допомогу. У випадку не прийняття ідеї поясніть чому.
  4. Не варто ховати від дітей свої емоції. Навчайтесь самі і навчайте дітей керувати ними.
  5. Забезпечте в сім’ї постійну участь дітей у виконанні посильних трудових доручень на благо родини. Таким чином виховується відповідальність за доручену справу.
  6. У будь-якій ситуації ніколи не принижуйте людської гідності дитини.
  7. Діти повинні жити у світі краси, казки, музики, творчості.

 

Додаток 2

 

Можливі теми для проведення батьківських зборів

Тема 1. Коло любові: батьки, діти, школа.

Лейтмотив: дорослі, сподівайтесь на дітей і любіть їх всією душею. Мудрі думки для розвитку теми:

У вихованні вся справа у тому, хто вихователь. Дмитро Писарєв

Виховання зводиться до того, щоб самому жити добре, тільки цим і впливають на інших людей. Лев Толстой

Із «Маніфесту Гуманної Педагогіки»:

«Воспитание, как сообщает само слово, есть питание духовной оси растущего человека, а питается она духовной пищей – образами».  

«Образование есть таинство раскрытия Божьего Образа в человеке. Образ Бога проявляется в человеке через потоки возвышенных образов красоты, любви, доброты, знаний. Источником потоков этих образов является Учитель, Воспитатель».

«Ребенок – возрожденное новое бытие.

Дети – народ, действующий в истине».

Забота мыслится как следование за божественной тайной.

Гуманная педагогика рассматривает в качестве своих категорий понятия: Любовь, Вера, Надежда, Радость Успех, Сотрудничество, Одухотворение, Вдохновение и др

Тема 2. Стань дитині близьким другом!

Лейтмотив: «Кожен день, в який Ви не додали до своєї освіти хоча б маленький, але новий шматок знання, вважайте безплідно й безповоротно для себе загиблим» К. Станіславський.

  1. Що потрібно знати сучасним батькам про цілісність природи дитини і про закони розвитку. Гуманна педагогіка про виховання Дитини:

«- вона є явище (веління духу) в нашому земному житті;

-           вона є носієм свого призначення, своєї місії;

-           в ній міститься найвеличніша енергія духу, можливість безмежного духовного вдосконалення.

Духовна суть Дитини доповнюється домінуючими властивостями її земної психологічної природи:

-           прагнення до розвитку;

-           прагнення стати дорослим;

-           прагнення пізнавати;

-           прагнення до свободи.

Таким чином ми отримуємо розуміння цілісності сутності Дитини: вона є повнота двох природ – духовної і матеріальної, в яких домінуючою є Природа Духовна. Виходячи з цього, народжується новий фундаментальний принцип, який проголошує те, що весь педагогічний процес має будуватися відповідно до сутності Дитини, а не тільки до її матеріальної природи.

Авторитарна педагогіка не може прийняти й реалізувати цей принцип, тому що їй не притаманне вимірювання духовності» - з Маніфесту Гуманної Педагогіки.

  1. Як реалізувати ці знання на практиці: в сім’ї та школі? Конкретні приклади з життя.

 

Тема 3. Як допомогти дитині навчатися.

Лейтмотив: «Дитина ставиться до себе так, як ставляться до неї дорослі».

  1. Принципи гуманної педагогіки з Маніфесту Гуманної Педагогіки: «Освітянські процеси гуманної педагогіки наслідують принципи співробітництва, духовної спільності, взаєморозуміння, довіри, творчого терпіння, вільного вибору, радості пізнання, любові».

Гуманна педагогіка будується на аксіомах: любов виховується любов’ю; доброта виховується добротою; успіх вирощується успіхом; шляхетність виховується шляхетністю…»

  1. Конкретні поради що робити, якщо у дитини з’явились труднощі у навчанні?

-           Не панікувати і не вносити нервовість.

-           Пам’ятати, що шкільні труднощі – це не особиста проблема дитини, а наслідок причини, яку потрібно знайти. Це може бути погане здоров’я дитини, наслідкові причини, нерозуміння пояснюваного нового матеріалу на уроці, відсутність контакту зі вчителем та ін.

-           Дитині, у першу чергу, потрібна моральна підтримка сім’ї, віра в неї. Потрібно допомогти їй, працюючи з нею разом і підбадьорюючи за найменший успіх.

-           І звичайно, постійний контакт батьків зі вчителями, взаємний пошук.

-           Докладайте зусиль в униканні частого використання фраз: “Ти повинен! Ти мусиш!” Пам’ятайте. Що перед Вами не просто школяр, але й дитина. Пам’ятайте, що почуття обов’язку виховується не словами, а справами. Гуманна педагогіка стверджує, що будь-яка риса людської особистості виховується людиною, носієм цієї риси: доброслів’я виховується доброслів’ям, вірність – вірністю, співчуття – співчуттям і т. ін.

-           Просуватися з дитиною на шляху знань від успіху до успіху.

 

Тема 4. Гіперактивні? Бешкетники? Як бути?

  1. Що потрібно знати про особливості сучасних дітей. (Матеріал зібрано з досліджень вчених за останні 25 років. Див. Додаток 3).
  2. Книга Ш.О.Амонашвілі «Балада про виховання».

 

Тема 5. Душа дитини боїться порожнечі. Наповни її світлом!

Лейтмотив: У бездуховному суспільстві виховання не буває.

В. О. Сухомлинський

- Поважайте дитяче незнання. Наповнюйте розум і душу дитини світлими образами.

- Спілкуйтесь з дитиною якнайбільше. Спілкування наповнюйте творенням руками, музикою, читанням. Говоріть з дитиною, спостерігайте за її природою, говоріть відверто і щиро.

- Разом з дитиною обговорюйте на відповідному віковому рівні філософські питання, які її цікавлять.

- Виховуйте у душі дитини любов до рідної землі, відповідальність за навколишній світ.

 

Тема 6. Материнство – це істинна любов.

Лейтмотив: Серце Матері – це всесвітня безодня любові, догляду і всепрощення” Л. Сухоруков

Виховувати можна тільки добротою В. О. Сухомлинський

  1. Принципи гуманно-особистісної педагогіки. Творча сила думки. Творче терпіння.
  2. Духовне спілкування з дитиною є залогом взаємної любові. Не соромтесь говорити дитині про свою любов. Вона так потребує Вашого зізнання!
  3. Разом відкриємо вікно в природу. «Через красу – до людяності»: як виховувати почуття дитини? Із досвіду В.О.Сухомлинського з книги «Серце віддаю дітям».

 

Тема 7. Що я знаю про свою дитину? Що потрібно знати?

Лейтмотив: Ми – ті янголи, яких послав Бог, щоб створити чудо 

-           Моя дитина – це улюблене чудо!

-           Розумна материнська любов заснована на наукових знаннях по фізіології і психології дитини.

-           Поради відомих психологів, педагогів для батьків.

-           Дитина потребує підтримки розумних і люблячих дорослих.

Тема 8. Батьки – носії культури.

Лейтмотив: Сімя – це те, першочергове середовище, де людина повинна навчатися творити добро.

  1. 1. Тільки живий приклад виховує А. С. Макаренко
  2. 2. Ціннісні орієнтації сім’ї. “Жити – ось ремесло, якому потрібно вчити” Ж. Ж. Руссо
  3. 3. Зміст і способи організації середовища, в якому живе дитина (театр, музика, музей, спільна творчість…)
  4. 4. Етнопедагогіка і сім’я.
  5. 5. Етнокультура і сім’я.

 

Тема 9. Книга у домі. Як навчити дитину любити книгу.

  1. Духовний аспект слова.
  2. 2. Як правильно підбирати літературу для читання.

 

Додаток 3.

Особенности детей нового тысячелетия.

Данные составлены по материалам научных исследований, представленных на Международной научной конференции «Дети нового сознания»

(г. Москва, 2006 г).

 

  1. «Современные дети – это дети информационного века. Главная их особенность в том, что они обладают системно-смысловым сознанием, а не системно-структурным, характерным для детей прошлого века. На смену вопросу «почему?» пришел вопрос «зачем?» Иными словами, если ребенок понимает смысл поступка или действия, он будет его выполнять, если – нет, откажется, протестуя при этом порой даже агрессивно. Проведенные исследования ученых Московского педагогического университета показали, что 85% учителей со стажем работы более 8 лет испытывают большие трудности при обучении детей, которые не желают выполнять их указания и инструкции, требуя дополнительных разъяснений (например, зачем надо выполнять это задание), что отнимает много времени на уроке. Подавляющее большинство учителей (90%) отмечают, что дети изменились, и те методы и приемы обучения, которые раньше были эффективны, сейчас устарели.

 

  1. У современных детей, в отличие от детей прошлого века, с момента рождения начинает функционировать целостное мировосприятие, основанное на образах. Это очень важное качество, на которое надо обратить самое серьезное внимание, так как дети телепатическим путем воспринимают те образы, которые рождаются в мозгу у взрослого относительно ребенка. Эти образы воспринимает правое полушарие головного мозга ребенка. Высокоразвитая интуиция помогает малышу воспринимать информацию и перерабатывать ее на чувственной (бессознательной) основе (нравится – не нравится, комфортно – дискомфортно). <…>». От этого зависит настроение ребенка, его отношение к тем или иным людям. Он на интуитивном уровне знает, как тот или иной человек относится к нему на самом деле.

 

  1. У современных детей повышена потребность в информации. И если он не получает необходимой порции информационной энергии, то проявляет недовольство или агрессию.

 

  1. «У современного ребенка объем долговременной памяти намного больше, а проходимость оперативной выше, что дает ему возможность воспринимать и перерабатывать большое количество информации за единицу времени» (этим объясняется, почему дети любят смотреть телевизор, рекламы и пр., т.к. они нуждаются в большом количество информации за единицу времени). Это важно понимать родителям, воспитателям, учителям – дети должны получать качественную информацию и в большом объеме, не надо бояться их перегрузить.

 

  1. 5. Современные дети обладают повышенной возбудимостью. Сон может быть непродолжительным. Ребенок много бегает, прыгает, взрослые жалуются на его неусидчивость. Учителя и родители называют таких детей «гиперактивными», обращаются за помощью к медикаментозным препаратам, тормозящим и понижающим активность детей. Однако, ученые, исследующие современных детей, считают, что это одна из важных особенностей детей третьего тысячелетия является – подвижность и высокая энергетичность. Ученые считают, что эти качества заложены природой в детях не случайно, и они необходимы для дальнейшей эволюции человека. А опыт работы педагогов, работающих по принципам гуманной педагогики, показывает, что зачастую все проблемы снимаются, если ребенку: во-первых, дают качественную информацию, питающую его душу и сердце, и, во-вторых создают условия для творческого труда. Тогда он часами может заниматься интересным для него делом, проявляя при этом не только усидчивость и внимание, но и изобретательность и фантазию.

 

  1. 6. Детям присуща особая одаренность – сердечная одаренность. Это – одаренность живым, утонченным, деятельным сердцем, рождающая сочувствие и сострадание, самоотверженность и альтруизм, преданность и постоянство. В отличие от предыдущих поколений, детям нового сознания присуща потребность отдавать, а не брать. Для них мотивацией к действию может служить польза, которую они могут оказать общему благу.

 

  1. Следующий феномен – формирование совести. Исследования показали, что для детей прошлого века характерным было то, что наивысшей степени развития индивидуальная совесть достигала примерно у 25 % шестнадцатилетних подростков. У современных – уже с раннего возраста большая потребность в справедливости, повышенное требование к окружающему миру жить по совести. Отсюда множество конфликтов со взрослыми.

 

  1. Обычно духовное возмужание существенно запаздывает по отношению к физическому. В настоящее время, педагоги и родители, а также ученые наблюдают у некоторых детей повышенный интерес к вопросам жизни и смерти, размышления о душе, о духе. Детей интересует смысл жизни и цель их жизни, многие из них знают свою миссию. Кроме того, у них взгляд взрослого человека с древней душой. Часто они мудры не по годам.

 

  1. Дети говорят о своем воплощении, как о бесспорном факте. Дети видят больше, чем обычные люди, видят план более тонкой материи, не уловимый часто физическим зрением обычного человека. Некоторые даже прозревают будущее.

 

10. Однако, к восьми годам под влиянием окружающей среды, у них уходит память о прошлых жизнях и часть знаний, с которыми они пришли.

 

11. Другие качества: склонность к миротворчеству, развитое чувство собственного достоинства, отсутствие страха, подхалимства, развитая внутренняя свобода.

 

12. Им, зачастую, присуще такое качество, как повышенная восприимчивость и интуиция, способность самостоятельно ориентироваться в мире, уверенность в своих силах, оптимизм. Они, зачастую, могут служить источником, из которого родители черпают свои силы, веру и надежду.

 

13. Ученые считают, что современные дети помогут человечеству подняться на новый духовный уровень. Но, для того, чтобы это произошло, нам, взрослым, надо помочь нашим детям подготовиться к выполнению своей миссии.

 

14. Исследования московского педагогического университета показали, что только 15 % учителей смогли в общих чертах описать образ человека, которого они созидают в процессе обучения и воспитания. Ученые считают, что современное образование должно быть ориентировано на созидание образа «человека-деятеля».

 

Составитель Надточий Т.Л.

 

Додаток 4

 

Курс психолого-педагогического тренинга «Родительская забота»

 

Курс психолого-педагогического тренинга «Родительская забота» основан на достижениях Гуманной Педагогики, на исследованиях современных ученых, на опыте педагогов-классиков и направлен на то, чтобы передать эти знания родителям.

Курс включает в себя теоретические и практические занятия. Темы раскрываются на конкретных примерах. В процессе занятий слушатели курса знакомятся с литературой по гуманной педагогике, просматривают тематические видеоматериалы. Практические занятия максимально приближены к конкретным ситуациям и на них, благодаря определенным заданиям, слушатели смогут найти свои методы и приемы, необходимые в непростом деле воспитания собственных детей.

 

Краткое содержание курса:

 

  1. Особенности современных детей. Дети Индиго… Дети Света… Дети нового сознания… Кто они?
  2. Гуманная Педагогика о ребенке, о целях воспитания. Два способа воспитания ребенка: авторитарный и гуманный – что выбираем?
  3. Законы развития ребенка. Гиперактивные. Шалуны. Как с ними быть?
  4. Трудные дети. Среда и возраст. Опасности и их преодоление.
  5. Детство – процесс взросления. Что такое «свободный выбор»?
  6. Гуманная педагогика об основной трагедии воспитания. Методы и приемы глубинного воспитания.
  7. Принципы гуманно-личностной педагогики, на которых строится вся система воспитания и образования ребенка.
  8. Духовный аспект слова. Книга в доме. Как научить ребенка любить книгу.
  9. «Через красоту – к человечности».
  10. Мы все от Бога родители. Общение и образы.

 

Додаток 5.

 

Вступне слово Надточій Т.Л. 

Добрий день, шановні учасники лабораторії!

 

Цього року Правління Всеукраїнської культурно-освітньої асоціації Гуманної Педагогіки вирішило ввести нову форму роботи: творчі лабораторії замість круглих столів. Принципова відмінність полягає в тому, що у відведений нам час ми повинні будемо пропрацювати ряд наболілих питань, поділитися творчими знахідками і успіхами для взаємного збагачення. Ми роздали вам листи з планом роботи. Ознайомтесь уважно з питанями, які ми пропонуємо до обговорення, виберіть ті, на які Ви хотіли б відповісти, приведіть конкретні приклади з вашого досвіду.

Наша лабораторія буде працювати 3 години з перервою на обід. Запитань багато, часу мало, тому будемо бережливі. Наші виступи не повинні перетворюватися на звіти про виконану роботу, вони повинні бути чіткими і короткими, розповідати про конкретні напрацювання в наших взаємовідносинах з батьками. Як бджоли у вулик збирають по крапельці мед, так і ми з вами повинні зібрати наявний позитивний досвід, щоб наповнитися новими ідеями і новими творчими імпульсами та передати ці імпульси далі.

Можливо не все буде відразу виходити, можливо виникнуть труднощі в реалізації нових ідей. Головне, не опускати руки і не втрачати віру в себе і в свої сили. І твердо пам'ятати, що відступати нікуди - дітей треба зберегти і захистити. Як про це сказано в Маніфесті гуманної педагогіки: «Виховання в цей не світлий час є спасіння душ підростаючих людей». І «Треба твердо знати, що в цьому служінні немає перепочинку і не можна послаблювати пильність».

Сьогодні суспільство пожинає плоди аморальності й безкультур'я. Заручниками стали наші діти, бо наша байдужість до моральної деградації допустила в дитячий світ недитячі проблеми: бідність, безкультур'я, вульгарність, моральне каліцтво, моральний занепад. Дорослі наповнили світ навколо них жорстокістю, брехнею, розпустою, тиранією. Діти на інтуїтивному рівні все більше намагаються чинити опір світу дорослих. Звідси і непокора батькам і вчителям, зухвалість, небажання вчитися. За всім цим ідуть і наші закиди, покарання, погрози. Створюється замкнене коло і поступово «щаслива і безтурботна пора дитинства» стає лихом для дитини: вона відчуває себе самотньою і нікому не потрібною, часто з'являються думки про те, що жити не варто і як наслідок - дитячий алкоголізм, наркоманія, погані компанії.

Наведу деякі приклади. За даними Всесвітньої Організації Здоров’я Україна посідає 1-е місце з дитячого алкоголізму серед чотирьох десятків країн Європи та Америки. Алкоголізм стає національним лихом. Дослідження, які проведені серед учнів 5-10 класів показали, що близько 40% наших дітей практично регулярно вживають алкоголь. У лікарнях Україні завжди є маленькі пацієнти, які отруїлися тою чи іншою дозою алкоголю. Причому, для першовідкривача алкогольних напоїв смертельними можуть стати вже 4 випитих ложки. Активно вступають у спілкування з алкоголем діти з 11-14 років. В обласних диспансерах на обліку стоять сотні, а в деяких доходить і до однієї-двох тисяч дітей, які страждають алкоголізмом.

На сьогоднішній день 40% наших дітей від 14 до 18 років вже пристрастилися до вживання спиртних напоїв; в країні через пияцтво матерів фіксується близько 25-30% випадків дитячої патології новонароджених. З кожним роком зростає кількість психічних розладів, викликаних вживанням спиртного, близько 30% українських чоловіків працездатного віку залежні від алкоголю, але при цьому до медиків із приводу лікування звертаються далеко не всі. Алкоголіком стає один із десяти «питущих» українців. (Дані по soc-in.com.ua> ru/article/view/id/2737)

Існують дані, що в Україні діти починають пробувати алкоголь уже в 3 класі. Близько 95% десятикласників вважають алкоголь цілком нормальною складовою свого життя. Невеликі міста, селища показують статистику систематично питущих старшокласників в 50%.

Психологи вважають, що алкоголем діти можуть компенсувати дефіцит матерінськой любові. Її компенсація може переростати в нав'язливе бажання, в дитячий алкоголізм. Хоча у деяких дітей ця проблема виражається в надмірній любові до солодкого.

Легкі наркотики пробують до 50% школярів. А починається все з яскравих красивих смачненьких баночок з алкоенергетіками і пивком. Вони смачні, солодкі, продаються в будь-якому кіоску (навіть біля школи) і є швидким джерелом веселощів. Їх активно рекламують, нав'язуючи стереотипи того, що їх вживають усі успішні люди, артисти, спортсмени і красени. (Довідка: 1 банка містить: 50 грам неякісної горілки; консервант Е 211 (бензоат натрію), який призводить до раку і заборонений в Європі; барвник Е 129, який призводить до раку і хвороби Паркінсона, заборонений в Європі; кофеїн - 1 банка еквівалентна 3-м чашкам міцної кави; таурин та інша хімія).

Звикання до алкоголю в дитині йде в 50 разів швидше, ніж у дорослого. Вже через 2-3 місяці дитина потребує цього наркотику. Адже недарма Всесвітня Організація Здоров’я віднесла алкоголь до найсильніших наркотиків!

Але до цього хочеться додати ще й батьківський правильний підхід до виховання ставлення до алкоголю, їх власний, часто наочний приклад.

Поради батькам.

• Наступного разу купіть дитині замість пляшки, нехай навіть дитячого шам-панського, фрукти та зробіть їй такий модний і корисний фреш.

• Не варто привчати дитину цокатися келихами на свята. Краще зробіть традицією дарування подарунків за столом з побажаннями того ж здоров'я.

• Якщо дитина прийшла додому напідпитку, поговоріть, коли дитина протверезіє, зробіть це разом з татом. Причому, не надто відкладайте розмову. Опишіть ваші почуття від його вчинку, але не засуджуйте дитину. Запитайте: що, скільки випив, що він відчув від цього, що завадило зупинитися, відмовитися.

• Поясніть дитині можливу небезпеку вживання алкоголю.

• Встановіть правила для дитини, укладіть договір: «Я довіряю тобі, але у всіх нас є і правила, які ми повинні виконувати. Одним з них буде: не вживати алкоголь». Рекомендується аргументувати заборону не проблемами зі здоров'ям, а втратою важливої для дитини можливості відвідувати спортивну секцію, тощо. Просто заборона змусить дитину лише ховатися, обманювати.

• Навчіть дитину говорити «ні» на запропонування алкоголю. Краще, якщо це буде коротка фраза в рішучому тоні: «Ні, дякую», «Ні, я не беру участі у цьому».

• Як відповісти на питання «Чому дорослим можна, а мені не можна?». Варіанти: «Діти не можуть контролювати допустиму межу алкоголю», «На дитячий організм алкоголь діє сильніше і навіть мала доза може спровокувати нещасний випадок, отруєння», «Не всі дорослі приймають правильне рішення щодо алкоголю. Деякі можуть випити один келих і зупинитися, інші ж не здатні цим обмежитися. Це тягне за собою тільки проблеми ».

• Не варто бути абсолютно впевненим, що ваша дитина не пробує, не вживає алкоголь.

Щоб переконатися в руйнівному впливі алкоголю на дитячий організм, можете прочитати роботу Сажина І.В. «Вплив алкоголю на нервову систему та особливості організму, що розвивається». У ній наведені переконливі приклади.

Дитяча безпритульність. Звідки в мирний час прийшла ця біда в Україну? Діти, яких не розуміють ні вдома, ні в школі, часто отримують моральну підтримку саме на вулиці, стверджуються у своїй упевненості, що дорослий світ жорстокий і несправедливий, і вирушають шукати собі кращого життя. Зростає кількість безпритульних. Якщо після Великої Вітчизняної війни в дитячих будинках СРСР перебувало 678 000 сиріт, то за даними 2006 року в Україні майже 130 тисяч дітей живуть на вулиці, повідомляє Департамент комунікацій влади та громадськості секретаріату Кабміну України. Такі дані були отримані в ході виконання державної програми подолання дитячої безпритульності на 2006-2010р.р. Як відзначає департамент Кабміну, більшість безпритульних - діти шкільного віку від 6 до 16 років (76%), дошкільнята - 13%, і 11% становлять підлітки старше 16 років. Близько 80% малолітніх бродяг - хлопчики. При цьому майже 50% дітей не ідентифікують себе з рідною сім'єю і не бажають повертатися додому.

Дітей на вулиці уже чекають «добрі» дяді і тьоті, щоб взяти над ними «шефство». Зростає кількість дітей-наркоманів, дітей-алкоголіків, дітей, що займаються проституцією і слугують порнобізнесу. Діти служать товаром, на них наживаються, їх калічать морально і фізично, продають у сексуальне рабство або «на органи».

В Україні процвітає дитяча проституція, а торгівля дітьми є огромною проблемою і суворою реальністю. Такі висновки оприлюднив у своїй доповіді за результатами відвідування України наприкінці жовтня 2006 року спеціальний доповідач ООН з питаннь торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії Хуан Мігель Петіт. У доповіді підкреслюється, що 10% жертв торгівлі людьми становлять діти у віці від 13 до 18 років. Половина дітей у транскордонній торгівлі пересилається в сусідні країни, в основному в Росію. «Діти в транскордонній торгівлі експлуатуються у вуличній торгівлі, як домашня прислуга, у сільському господарстві, як танцівниці, офіціанти / офіціантки або з метою надання сексуальних послуг. Найчастіше від дітей вимагають ставати танцівницями, жебрачити, або надавати сексуальні послуги безвідносно того, на що вони розраховували », - йдеться в доповіді, пише Daily Ua.

Характерною рисою торгівлі дітьми в Україні є те, що в більшості випадків вони стають об'єктом торгівлі всередині країни. Торговці дітьми заманюють своїх жертв у боргову кабалу. Вони змушують їх відробляти витрати, пов'язані з поїздкою і такими «послугами», як харчування і житло. Можливості вирватися з кабали трапляються вкрай рідко.

Крім цього, в доповіді йдеться і про те, що в останні роки в Україні збільшилась дитяча проституція. Згідно з даними обстеження, проведеного Українським інститутом соціальних досліджень, серед жінок, що займаються наданням сексуальних послуг в комерційних цілях, 11% складали діти у віці від 12 до 15 років і 20% - у віці від 16 до 17 років. Спецдоповідач відзначив, що в проституцію залучаються навіть 10-річні дівчатка.

В Україні суїциди займають третє місце за смертністю - 10000 на рік. Причому вік самогубців стає все менше. «Статистика шокує: виявляється, суїциди у дітей - третя причина дитячої смертності після онкологічних захворювань і травм. За останні роки самогубства дітей і підлітків почастішали». http://vecherniy.kharkov.ua/news/1962/

У ЗМІ все частіше з'являються повідомлення про те, що та чи інша дитина покінчила із собою. Причиною дитячих суїцидів, як правило, є ситуації, які дорослим здаються незначними: не дозволили дивитися телевізор, грати в комп'ютерні ігри, не купили собаку, причіпки дорослих. Рідні не звертають уваги на такі «дрібниці» і не намагаються розрядити нестерпне для дитини душевне напруження. Вони не розуміють, що: «Підлітки переживають ті ж ситуації, що і дорослі, але тільки вперше і тому набагато щире і трагічніше. Їм складно змиритися з несправедливістю, впоратися з емоціями. Вони оцінюють світ тільки з позицій «чорне - біле» і виносять вироки швидкі і оточуючим, і собі ». http://vecherniy.kharkov.ua/news/1962/. І те, що нам здається дрібницею, може призвести до трагедії. «Усі дитячі суіцідальні спроби вважаються істинними, - зазначає доцент кафедри психіатрії ХМАПО Ельвіра Баричева, - тому що ми, дорослі, часто не можемо оцінити ступінь конфліктної ситуації для дитини, яка призводить до суїцидів". http://vecherniy.kharkov.ua/news/1962/. «За словами завідуючої кафедрою психіатрії ХМАПО Валентини Козідубовой, раніше дев'ятирічних самогубців були одиниці, але за останні 10-15 років їх стало значно більше. <...> Найчастіше намагаються покінчити з собою 13-16-річні. Багато фахівців навіть вважають, що суїциди - це типова реакція підлітків на кризові ситуації в їхньому житті. У цьому віці людина вирішує, ким бути, як жити і головне - навіщо». http://vecherniy.kharkov.ua/news/1962/.

Виникає питання: «Чому ж, коли підліток стикається з кризовою ситуацією, він залишається з нею один на один?». Чи не тому, що за роки дитинства батьки, вчителі, вихователі не зуміли встановити з ним довірчих відносин, не стали для нього духовною опорою? Так, вони жили під одним дахом, одягали, взували, годували, робили все, щоб матеріальні умови дитини були «не гірше, ніж в інших». Але чи тільки це було потрібно дитині? Чи поділяли вони її тривоги, чи вдивлялися в її проблеми, чи входили в сферу її інтересів, розуміли їх? Чи шукали вони з дитиною духовної спільності? У наш непростий час виховання дітей ускладнюється тим, що разом з дітьми, нам доводиться виховувати і їх батьків. Тому що це покоління виросло в соціальному і економічному хаосі, коли були зруйновані встановлені раніше ідеали і моральні норми. Ми зараз не будемо говорити про причини. Але факт є. І батьки наших дітей так само потребують нашої допомоги, бо не можуть впоратися з проблемами, які їм створюють власні діти.

Гуманна педагогіка - інноваційна педагогіка. Вона об'єднує людей, стурбованих долями дітей, а, значить, майбутнім країни, народу. Як правило, в міжнародному русі гуманної педагогіки збираються люди небайдужі і творчі. У Маніфесті гуманної педагогіки сказано: «Ніхто з нас - вчителів, вихователів, батьків - не є маленькою людиною, від якої мало що залежить. Не треба принижувати себе, бо від нас залежить дуже багато чого: ми є основна сила в світі освіти, і тому долі наших дітей в наших руках». «... Наші можливості більш могутні, ніж потужність зовнішніх сил; вони укладені в нашому мистецтві виховання, в тієї мудрості, відданості, терпінні і любові, якими ми наповнюємо наше ставлення до кожної Дитині.

Виховання наше стане потужним, якщо зрозуміємо, що у нас крім нього немає іншої зброї проти темряви.

Виховання стане захисним, якщо будемо жити разом з Дитиною в Світі і справами Світу.

Виховання стане переможним, якщо воно буде направлено на розкриття духовного багатства Дитини.

Виховання в цей не світлий час є спасіння душ підростаючих людей».

 

****