Студії гуманної педагогіки в Києві
П’ятиденний авторський семінар академіка Ш.О.Амонашвілі «Гуманно-особистісний підхід до дітей в освітньому процесі», якій відбувся в Києві 13-17 квітня 2013 року, як завжди, залишив по собі незабутні враження учасників та жагуче бажання почати жити і працювати по-новому, удосконалювати свій внутрішній світ, розширювати свою педагогічну свідомість і творчу практику, впроваджувати ідеї духовного гуманізму в навчально – виховний процес та повсякдення.
На цей раз серед учасників семінару виявилася група ентузіастів з м.Києва та Київської області, які мають бажання включитися в роботу Київського міського та Київського обласного центрів Всеукраїнської культурно-освітньої асоціації гуманної педагогіки для спільної роботи по опрацюванню і впровадження у життя ідей гуманної педагогіки, ідей Маніфесту гуманної педагогіки, які спрямовані на духовно-моральне становлення підростаючого покоління в атмосфері гуманності та особистісного підходу до Дитини.
Перша спільна зустріч відбулася в столичній Введенській гімназії №107 (директор Кудрейко Олександр Миколайович) Подільського району 16 травня 2013р.
Зустріч пройшла у дружній, невимушеній атмосфері. Вільних місць у відведеному класі не було. Всі присутні на зустрічі жваво обговорювали сучасний стан освітньої сфери та шляхи її покращення, вбачаючи важливу роль в цьому ідей гуманної педагогіки.
Хоменко Зінаїда Іванівна, кандидат психологічних наук, методист-психолог Подільського РУО, практичний психолог Фінансового ліцею м.Києва у своєму виступі підкреслила, що гуманізація освіти не є новим явищем для освітян. Новим є реалізація принципів гуманності в сучасних умовах.
Сучасна школа - це школа так званого перехідного періоду в житті суспільства. Теперішній перехідний період характеризуються швидким темпом змін, кризами, конкуренцією. Україна живе в наслідках трьох криз – духовної, освітянської, економічної. Вчителі є професіоналами в царині духовності і освіти, тому й докладати зусилля варто там, де ми є професіоналами.
Щоб не схибити зі стежки гуманного підходу до учня, варто мати чіткий дороговказ. На сьогодні таким дороговказом для педагогів є Маніфест гуманної педагогіки. Кожна сторінка Маніфесту, кожен абзац спонукає до роботи над собою, мотивує до самозростання.
Кожна професія має свій інструментарій. Педагог теж має свій інструмент. Таким інструментом для вчителя є слово. Народна мудрість в прислів’ях, приказках, казках возвеличує слово і показує його значимість в житті людини. «Слово – не горобець, вилетить – не піймаєш», «Слово ранить і слово лікує». В Біблії читаємо : «Спочатку було слово…». Ш.О. Амонашвілі порівнює спілкування вчителя та учня з обміном речовин в організмі людини. Коли обмін речовин в організмі порушується людина починає хворіти. Коли між вчителем і учнем порушується обмін людяності, доброзичливості, поваги, любові – починаються хвороби. Хворіє і учень і вчитель. Сьогодні ми ці хвороби діагностуємо як емоційне вигорання як в учителів так і в учнів.
Виготський зазначав, що спілкування генетично випереджає розвиток усіх психічних процесів. Тому таким важливим є для дитини процес спілкування. Вагомою характеристикою спілкування є стиль. Більшість сучасних вчителів є родом з авторитарної держави, працювали в авторитарній школі і, закономірно, що дотримувалися авторитарного стилю спілкування.
Сучасний стан навчально-виховного процесу не тільки в Україні, але й у всьому світі, все більше демонструє, що в умовах традиційних форм та методів навчання школярі, пасивно отримуючи інформацію, не вміють здобувати її самостійно і застосовувати те, що знають. Але життя завжди вимагає перш за все людей ініціативних, творчих, здатних самостійно самовдосконалюватися, приймати рішення і здійснювати їх. Це знайшло відображення і у доповіді ЮНЕСКО "Освіта: прихований скарб", де проголошено: "Людина має навчитися:
- пізнавати, тобто оволодівати інструментарієм, необхідним для розуміння того, що відбувається у світі;
- діяти таким чином, щоб робити потрібні зміни у середовищі свого мешкання;
- жити в суспільстві, беручи участь у всіх видах людської діяльності" [Гузеев В.В. Образовательная технология: от приема до философии].
Слід звернути увагу на третій пункт, що також є кризовим моментом сучасної шкільної освіти, адже відійшовши від тоталітарного розуміння та культивування колективу та колективізму, наша школа часто заходить на позиції крайнього, деструктивного індивідуалізму, формуючи випускника, неготового до життя, а особливо до плідної спільної роботи в колективі, де йому доведеться жити та працювати.
Вирішити цю проблему в деякій мірі сприяють інтерактивні методи навчання, що активно розробляються останнім часом. Завдяки закладеним в їх суть самостійній діяльності та груповій взаємодії вони можуть бути корисними та перспективними для вчителя та учнів.
Інтерактивне навчання не є зовсім новим, адже подібні підходи застосовувалися з давніх часів, а протягом короткого часу на початку радянської педагогіки були дуже поширеними в школі (лабораторне та бригадне навчання 20-х років).
Зінаїда Іванівна Хоменко провела спільне обговорення цих питаннь, приділивши особливу увагу педагогічному спілкуванню та стилям спілкування, що викликало неабияку зацікавленість аудиторії. Шлях до духовної єдності вчителя з учнем, підкреслила вона, будується на спілкуванні. Яким буде стиль спілкування педагога з учнем, таким буде і шлях їх взаємодії. Авторитарний стиль спілкування вчителя призводить до відчуження учня, ліберальний стиль - дає учневі відчуття своєї непотрібності. І тільки гуманний педагог допомагає учневі духовно дорослішати.
З метою демонстрації набуття навичок гуманного, демократичного стилю спілкування Зінаїда Іванівна запропонувала опрацювати такий метод під час зустрічі, учасники якої об’єдналися в три групи і створили портрети вчителя з різними стилями спілкування: авторитарний, ліберальний і гуманний (демократичний). Потім кожна група представила свої напрацювання. Робота в групах внесла певну творчу ноту і спонукала вчителів замислитися над своїм переважаючим стилем спілкування і над його корекцією.
Відповідальний секретар Всеукраїнської культурно-освітньої асоціації гуманної педагогіки Мазур Людмила Олександрівна коротко зупинилася на завданнях Асоціації і баченні ролі новоствореної групи ентузіастів в їх реалізації. Було запропоновано розробити концепцію новоутворення і назвати цей проект «Студії гуманної педагогіки», що було схвалено всіма присутніми.
Наприкінці кожен із присутніх висловив своє враження від першого засідання Студій гуманної педагогіки: вдячність організаторам, радість і отримане натхнення від спілкування і спільної роботи, бажання і надалі працювати в такому напрямку.
Завершилось перше засідання Студій вокальним виступом Олександра Тарасова, практичного психолога, члена Ради Київського обласного центру Всеукраїнської культурно-освітньої асоціації гуманної педагогіки.