Всеукраїнська культурно-освітня Асоціація гуманної педагогіки

Вступ

Аналіз різних джерел показав, що урок, побудований на основі духовного гуманізму (гуманний урок), має ряд суттєвих особливостей, що відображають цілісний педагогічний процес. «Гарантом цілісного педагогічного процесу є життя дитини. Урок слід осмислити не як основну форму організації процесу навчання, а як акумулятор життя дитини в цілому, життя дітей в цілому, створюючи тим самим другий рівень життя дітей, більш цікавий, багатогранний та багатий, ніж їх спонтанне життя» [1, с.249 - 250].

В цілісному підході навчання та виховання не розділяються. Цей процес єдиний і весь зміст навчального матеріалу спрямовано на навчання та виховання одночасно. Відповідаючи тим самим актуальному стану учня. Тому вчитель не ігнорує стан учня, а займає його позицію та робить так, щоб рух дитини з її багатогранним змістом в якійсь мірі збігався з намірами вчителя. У цьому розкривається суть виховання учня життям і за допомогою самого життя.

Дитина приходить до школи не лише для засвоєння нового матеріалу, вона приходить зі своїм життєвим досвідом, який необхідно враховувати: «Урок в школі повинен бути не лише основною формою організації навчання, але й основною та провідною формою організації та спрямування всього життя дітей та кожного школяра окремо» [2, с. 230]. На уроках необхідно створювати учням умови для того, щоб вони жили (А.Н. Леонтьєв), а не готувались до життя.

Виходячи з фундаментального для педагогіки положення Л.С.Виготського, про те що «навчання має випереджати розвиток і вести його за собою» [3, с.124], матеріал уроку повинен подаватися з урахуванням не тільки актуального рівня розвитку учнів, а й з урахуванням їх найближчого розвитку. Протиріччя, яке в даному випадку виникає, вирішується через співробітництво дитини і дорослого, учня і вчителя. Тому правильно організована співпраця на уроці між вчителем і учнем – основа успішного навчання та освіти. «У школі дитина навчається не тому, що вона вміє робити самостійно, а тому, що вона робити не вміє, але це виявляється для неї доступним у співпраці з учителем і під його керівництвом» [1, с 133].

Під час підготовки гуманного уроку, важливим є вміння вчителя співпрацювати з учнем. Не пригнічувати, не залишати його наодинці з самим собою у розв’язанні навчальних завдань, а співпрацювати.

14 -18 липня 2015 року відбулася Третя зустріч діячів Міжнародного руху Гуманної педагогіки в Бушеті, Телавський район, Грузія.

Громадський рух Гуманної педагогіки існує більше 15 років. Протягом цього часу лідери руху двічі зустрічалися в Бушеті для прийняття рішень, що визначають основні напрямки роботи.

Перша зустріч відбулася в липні 2011 р. Тоді був прийнятий основний програмний документ руху «Маніфест Гуманної педагогіки».

Друга зустріч пройшла в липні 2013 р. Її підсумком став «Кодекс Честі і Служіння Вчителя».

Третя зустріч 14 -18 липня 2015р. підвела підсумок діяльності руху, затвердила сформовані форми роботи та намітила нові напрямки розвитку на основі духовного гуманізму. У ній взяли участь представники громадського руху Гуманної педагогіки Грузії, Росії, Казахстану, Азербайджану, Білорусії, Естонії, Латвії, Литви, України, Фінляндії.

Учасники зустрічі поділилися практикою реалізації Маніфесту Гуманної педагогіки, обговорили досвід міжнародних традицій проведення Уроків Доброти, запропонували закласти нові традиції, пов'язані із затвердженням чистоти слова, думки, вчинків, проведення Фестивалю ідей гуманної педагогіки.

На зустрічі був прийнятий проект інформаційного листа XV Міжнародних Педагогічних Читань за темою «Виховуватися в моральному кліматі пам'яті», які пройдуть 25 - 27 березня 2016 р. в Тбіліському державному університеті імені І. Джавахішвілі.

У ході зустрічі обговорено питання вдосконалення управлінської системи Міжнародного Центру Гуманної Педагогіки, які розвивають демократичні принципи управління громадських організацій, роботи сайту Міжнародного Центру, видання інформаційного випуску «Три ключа», створення музею Гуманної педагогіки.

Всіх присутніх вітав представник Грузинської Апостольської Автокефальної Православної Церкви академік теософії Георгій. Він говорив про необхідність з'єднання знання і віри для пізнання нашого світу, що допоможе запобігти небезпеці затьмарення і призведе до утвердження Світу.

Почесний президент Міжнародного Центру Гуманної Педагогіки Ш. О. Амонашвілі у своєму зверненні до учасників зустрічі сказав про необхідність постійного вдосконалення і розвитку людського духу, що неможливо без розширення свідомості, заснованого на прийнятті Вищого Начала і віри. «Все теми наших Читань, - зазначив він, - взяті з Вищих Джерел, тому вони дозволяють нам виходити за рамки звичайного мислення і осягати духовну основу життя». Шалва Олександрович запропонував ряд тем, які, можливо, стануть темами майбутніх Читань:

• Полюбіть майбутнє, крила виростуть;

• Квіти думок прекрасніше всіх земних квітів;

• Учитель повинен знати, що воля є сама дорогоцінна перемога;

• Радість є особлива мудрість;

• Виховувати покоління героїв;

• Спілкування - серце освіти;

• У благих справах збогачуйтеся;

• Сім'я є лоно людської культури.

Учасникам зустрічі було запропоновано висувати можливі теми для обговорення на Читаннях.

Зустрічі, що проходять в Бушеті, завжди багаті творчістю його учасників. Цього разу відбулися вечір поезії Маріанни Озоліні (Рига), вистава «Мадам Маргарита» в постановці Євгена Мишкіна (Калінінград) і творчий вечір Паати Амонашвілі (Грузія), присвячений обговоренню літературної серії «Жива класика педагогіки».

Всі присутні побували в м. Сігнагі - туристичному центрі Грузії і в монастирі Бодбе, в якому зберігаються мощі святої рівноапостольної Ніни, завдяки працям якої в 337 році християнство стало державною релігією Грузії.

Учасники зустрічі відзначили особливу атмосферу взаємодії та підтримки, яка панувала в Бушеті, і дала можливість з'явитися багатьом цікавим ідеям і планам, які обов'язково здійсняться.

Важливим підсумком стало затвердження основного принципу проведення подібних зустрічей - відсутність політичних протистоянь і затвердження об'єднуючих ідей духовного гуманізму.

16 травня 2015 року в Київському будинку вчителя за сприяння Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Київської міської державної адміністрації, Департаменту освіти і науки Київської облдержадміністрації відбулися Київські Студії гуманної педагогіки, у яких взяли участь вчителі м.Києва та Київської області, які прагнуть вносити у свою щоденну співпрацю з учнями ідеї Маніфесту Гуманної Педагогіки, Кодексу честі і служіння вчителя, ідеї Світла і Любові.

Тема зустрічі:

Від Серця до Серця або перші кроки школи гуманної педагогіки в Києві

«Учитель усвідомлює виключне значення своєї суб’єктивної волі в творенні освітнього процесу, тому постійно зайнятий вдосконаленням свого характеру, поглядів, педагогічної майстерності, дух овно-морального світу, шукає і творить в собі педагога від Світла для дітей Світла»

Кодекс честі і служіння учителя

Форма проведення : семінар-практикум

Модератор: Зінаїда Іванівна Хоменко, кандидат психологічних наук, член Правління Всеукраїнської культурно-освітньої асоціації Гуманної Педагогіки, заступник Голови Київського міського центру ВАГП, науковий консультант експериментальної школи гуманної педагогіки.

В роботі Студій взяли участь учителі Печерської гімназії № 75:

Подвойська Людмила Миколаївна, вчитель початкових класів, спеціаліст,

Поліщук Любов Андріївна, вчитель початкових класів, спеціаліст 2 катег.,

Кушнірук Галина Іванівна, вчитель світової літератури, вчитель-методист

Відстань від серця до серця – це найкоротша відстань, можливо декілька кроків…Та ці кроки повинні бути настільки сповнені Безумовної Любові до тієї людини, до якої ти йдеш. І тоді Серце розкривається… «Без Серця, що зрозумієш?».

Тільки пройшовши шлях, виміряний в часі, а не в кілометрах, починаєш розуміти як тим шляхом іти.

Один рік роботи по становленню школи гуманної педагогіки був не простим і для мене і для колективу школи. Зрозуміти і прийняти, що робота по створенню школи гуманної педагогіки, перш за все, полягає в розширенні свого світогляду, в роботі над покращенням своїх рис характеру, у пробудженні доброзичливості свого серця, справа не із простих. Ті вчителі, які усвідомили та реалізували потребу самопізнання і самозростання, отримали і перші позитивні результати. Найсильнішим мотивом для людини на шляху самовдосконалення є внутрішнє бажання стати кращим, більш доброзичливим та добромислячим. Тоді всі внутрішні резерви розкриваються, тоді творчість знаходить свій прояв.

Вчителі гімназії вчилися «передавати оцінку з власних рук в руки учнів». Готували різноманітні завдання і разом з дітьми шукали різні варіанти, як ті завдання можна оцінювати. Діти вчилися самостійно виконувати завдання і самостійно аргументувати кожну оцінку, поставлену власноруч. Виявляється, це дуже цікава і відповідальна справа.

Учителі гімназії поділилися своїм власним досвідом перших кроків гуманної педагогіки в їх діяльності. Учасники Студій задавали багато різних питань, відбувся активний обмін думками та враженнями, а побажання було лише одне - «Успіхів!»

Зінаїда Хоменко

25 квітня 2015 року в Київському будинку вчителя за сприяння Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Київської міської державної адміністрації, Департаменту освіти і науки Київської облдержадміністрації відбулися Київські Студії гуманної педагогіки, у яких взяли участь вчителі м. Києва та Київської області, які прагнуть вносити у свою щоденну співпрацю з учнями ідеї Маніфесту Гуманної Педагогіки, Кодексу честі і служіння вчителя, ідеї Світла і Любові.

Тема зустрічі: Особливості уроку в школі гуманної педагогіки.

Теорія і практика.

«Учитель веде своїх учнів і кожного окремо від успіхів до успіхів, від труднощів до труднощів, вселяє в них віру в свої здібності, дає можливість пережити радість пізнання…»

Кодекс честі і служіння учителя

Форма проведення: семінар-практикум

Модератори:

– Зінаїда Іванівна Хоменко, кандидат психологічних наук, член Правління Всеукраїнської культурно-освітньої асоціації Гуманної Педагогіки, заступник Голови Київського міського центру ВАГП, науковий консультант експериментальної школи гуманної педагогіки;

- Інна Михайлівна Халабаджах, учитель вищої категорії, учитель-методист, Відмінник освіти України; учитель світової літератури та російської мови НВК «Міцва-613», м.Київ. Делегат ІІ Всеукраїнського з'їзду працівників освіти, дипломант обласних етапів конкурсів "Учитель року" та "Кращий працівник року", нагороджена медаллю ім. М. Гоголя.

Школа… Учитель…Учень…Урок… На сьогоднішній день урок є основною формою взаємодії вчителя і учня. Якою буде ця взаємодія, чи перетвориться вона у співпрацю?

Методичною вимогою до уроку є виконання таких завдань: виховних, розвивальнх, навчальних. Гуманна педагогіка разом з цим вводить ряд аспектів, серед них найголовніший – духовно-філософський, якій допомагає усвідомити, як сприймати Дитину, яким чином прокласти шлях до серця дитини, щоб стати товаришами, співробітниками. Саме в такій послідовності гуманна педагогіка перетворює урок у творчу співпрацю вчителя та учня, підтримуючи в учня вроджену мотивацію до пізнання. Виходячи з цього, народжується новий фундаментальний принцип, який каже про те, що весь педагогічний процес повинен будуватися відповідно до цілісної сутності Дитини, а не тільки її матеріальної природи.

Авторитарна педагогіка не може прийняти і реалізувати цей принцип, оскільки для неї є чужим вимір духовності. Авторитарна школа на перше місце ставить навчальні завдання, виправдовуючись тим, що дітям потрібно здавати ДПА, ЗНО. Виховними завданнями учитель - предметник практично не переймається, бо вважає, що так важливо розв’язати десять, двадцять прикладів за урок! Чим більше написано в зошиті, тим краще - щиро вірить учитель. «На виховні моменти, на рефлексію у мене не має часу на уроці», - говорять учителі. «От, якби я мала більше годин для свого предмету, тоді б і результат був би кращим». А результат кращим не стає. Не має підстав для кращого результату. Тому що завдання кожного вчителя, кожної школи – виховання особистості, а не заповнення голови учня різною інформацією! Не поставивши на перше місце виховне завдання уроку, вчитель тим самим прирікає на те, що і сам знаходиться у «невихованому» середовищі і учнів класу занурює на 45 хв у таке ж середовище. І тоді на певному етапі життя учитель відчуває, що його нерви здають, оптимізм зникає, на творчість бракує сил, тут би до кінця дня допрацювати, потім до кінця навчального року, потім… Потім ми говоримо про емоційне виснаження і вчителя і учнів, бо від несприятливого, неморального середовища людський організм таким чином захищається. Захищається спочатку емоційним напруженням, яке згодом приводить до хронічних захворювань тіла, до втрати інтересу до своєї діяльності.

Гуманна педагогіка позитивно вирішує ці питання на користь вчителя і учня, вона володіє умовами, необхідними для повного здійснення принципу сутнісної доцільності в освітньому процесі, такими як: віра, любов, радість, довіра, терпіння, доброта, співчуття, відданість, благородство, великодушність, духовне життя для всіх учасників навчально-виховного процесу.

Введення в освітній процес таких фундаментальних понять гуманної педагогіки, як Духовність і Гуманність сприяє безперервному еволюційному процесу покращення природи людини. Вони – опора особистості на її важкому шляху вдосконалення і сходження, спрямовуюча сила її життя та діяльності на загальне благо.

Семінар-практикум був побудований на матеріалі майстер-класу Шалви Олександровича Амонашвілі, якій він проводив на Міжнародних педагогічних читаннях у 2013р.

Зінаїда Іванівна Хоменко та Інна Михайлівна Халабаджах поділилися практичним досвідом використання ідей гуманної педагогіки у своїй практиці.