Українська (UKR)Російська (RUS)

Новини

Підсумки Київських Студій гуманної педагогіки 20 лютого 2016 року

 

20 лютого 2016 року в Київському будинку вчителя за сприяння Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Київської міської державної адміністрації, Департаменту освіти і науки Київської облдержадміністрації відбулися Київські Студії гуманної педагогіки, у яких взяли участь вчителі м. Києва, Київської області, які прагнуть вносити у свою щоденну співпрацю з учнями ідеї Маніфесту Гуманної Педагогіки, Кодексу честі і служіння вчителя, ідеї Світла і Любові.

Модератор Студій - Ніна Салієнко, лікар-методист Дніпропетровського Центру здоров’я, голова Дніпропетровського обласного центру та член Правління Всеукраїнської культурно-освітньої асоціації Гуманної Педагогіки, Лицар Гуманної Педагогіки, - спрямувала роботу  учасників Студій пізнанню двоїстої природи людини.

«Людина була і протягом всієї історії залишається двоїстою, причетною до двох світів – вищого божественного світу, який вона в собі відображає, світу вільного; і світу природного, в який людина занурена, долю якого вона розділяє і який багатьма шляхами діє на людину і пов'язує її по руках і ногах настільки, що свідомість її затьмарюється, забувається її вище походження, її причетність до вищої духовної діяльності». Ці слова належать відомому філософу «срібної доби» М. Бєрдяєву.

Людина загубила щастя, тому що щастя – категорія духовна.

Як же пробудити, ствердити в дитині прояви вищої природи? Відповідь дає В. О. Сухомлинський: через культ (шанування) Батьківщини, Матері, Книги.

Любов до Батьківщини розкриває серце дитини через потоки високих образів, життя героїв, які дорожили іншими більше, ніж собою. Проживання подвигу витончує уяву, захоплення, устремління. Надособистісні почуття навіть випереджають думку!


Любов до Матері виховується  у сім'ї через відносини батьків з дитиною, сумісну працю, творчість, співпереживання іншим людям.

Культ Книги розвиває абстрактне мислення, вміння обирати життєвий шлях. Нажаль, деякі книги захоплюють і розвивають нижчу природу. Важливо зупинитися, постійно розмірковувати, вміти читати «між рядків». Велику роль у вихованні вищих почуттів відіграє казка, притча.

Наближається нова епоха, відходять у минуле відносини, що спиралися на тиранію та рабство. Школа має спрямувати суспільство на розвиток принципово нових якостей особистості: безумовну любов, великодушність, повагу, добросердечність, вміння співпрацювати, самостійність у прийнятті рішень і відповідальність за їх наслідки.

«..людиною ти народився, але Людиною повинен стати. Жодної людської риси природа  не дає сама - все тільки виховується», - зазначав В.О.Сухомлинський. Поки ми не навчимося піклуватися про людей і не виховаємо почуття  відповідальності за все, що навколо відбувається, не станемо  Людиною. Людина з великої літери називається героєм, а дія її - подвигом.

Кожна людина - алмаз, який може очистити або не очистити себе. У тій мірі в якій він очищений, через нього сяє вічне Світло. Тому справа людини не намагатися світити, а намагатися очистити себе, тобто постійно працювати над покращенням свого характеру. Такий висновок зробили учасники зустрічі.

Наступне засідання Київських Студій відбудеться 19 березня. Ми чекаємо на Вас!

 

Підсумки Київських Студій гуманної педагогіки 28 листопада 2015 р.

28 листопада 2015 року в Київському будинку вчителя за сприяння Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Київської міської державної адміністрації, Департаменту освіти і науки Київської облдержадміністрації відбулися Київські Студії гуманної педагогіки, у яких взяли участь вчителі м.Києва, Київської області та м. Рівне, які прагнуть вносити у свою щоденну співпрацю з учнями ідеї Маніфесту Гуманної Педагогіки, Кодексу честі і служіння вчителя, ідеї Світла і Любові.

Тема зустрічі: Створення духовної спільності між учителем і учнем

«Кожен із нас є творцем свого суб’єктивного освітнього поля, в яке залучаємо дітей або окрему Дитину. Сила і якість впливу цього поля залежить від нашої особистості та нашої культури: характеру, вдачі, почуттів, думок, знань, устремлінь, світогляду»

Кодекс честі і служіння учителя

Форма проведення: семінар-практикум

Модератор: Зінаїда Іванівна Хоменко, кандидат психологічних наук, член Правління Всеукраїнської культурно-освітньої асоціації Гуманної Педагогіки, заступник Голови Київського міського центру ВАГП, науковий консультант експериментальної школи гуманної педагогіки.

Духовна спільність між вчителем і учнем є запорукою виховного впливу. Про це писав Василь Олександрович Сухомлинський, на це вказували всі педагоги-гуманісти.

Учень сприймає енергію впливу вчителя, якщо цей вплив буде наповнений повагою і любов’ю до особистості дитини.

Учасники Студій, об’єднавшись в групи, шукали шляхи створення духовної спільності між вчителем і учнем. Розвиток гуманістичного світогляду вчителя, постійне самовдосконалення дають можливість вчителю відчути духовний світ учня. Лише свідома робота по облагородженню свого характеру, практика доброзичливості допомагають вчителю співпрацювати з учнями.

«Подібне виховується подібним», тому таким важливим є вміння вчителя при спілкуванні з учнями максимально проявляти найкращі якості своєї особистості - щирість почуттів, ясність думок, красу устремлінь, легкість вдачі, глибину знань. Лише духовна спільність вчителя і учня дає натхнення для співпраці і співтворчості і тоді зі школи зникне примус, а разом з ним - емоційне виснаження вчителя та учня.

На Студіях також було обговорено різницю понять «духовний» і «релігійний», їх зміст та наповнення.

 

 

Підсумки Київських Студій гуманної педагогіки, що відбулися 24 жовтня 2015 р.

 

24 листопада 2015 року в Київському будинку вчителя за сприяння Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Київської міськдержадміністрації, Департаменту освіти і науки Київської облдержадміністрації відбулoся чергове засідання Київських Студій гуманної педагогіки.

Тема зустрічі: «Емоційна пам'ять як механізм формування самооцінки особистості».

Лейтмотив: «Не виховуйте дітей, вони все одно будуть схожими на вас. Виховуйте себе.»

(Англійське прислів’я)

Форма проведення: семінар-практикум.

Модератор – Ольга Баніт.

Емоції виконують важливу соціалізуючу роль в індивідуальному житті та професійній діяльності людини, в її спілкуванні зі світом та оточуючими людьми. Крім того, емоції впливають і на сферу сприйняття: пам'ять, мислення, уяву: існує зв'язок між тими думками, спогадами, що приходять в голову, і настроєм. Так, приємна думка, не лише благотворно впливає на загальне самопочуття, а й сприяє вирішенню будь-якого складного завдання. Негативні емоції породжують почуття суму, скорботи, зневіри, заздрості, злоби, більше того, часто повторюючись, вони можуть викликати різні захворювання. Люди під впливом емоцій часто не можуть контролювати свої дії. При цьому вчинки пояснюють, зазвичай, так: «Я не хотів кричати, бити по столу, ображати вас, але я був не в собі, я нічого не міг з собою вдіяти».

Для вчителів особливо важливо навчитися керувати своїм емоційним станом. Від цього залежить якість життя і здоров'я не лише їхнього, а й багатьох поколінь дітей, яких вони навчають.

У процесі інтерактивних вправ у групах учасники Студій працювали з «емоціями», вчилися групувати, класифікувати за різними критеріями, розрізняти їх прояви, спостерігати за їх інтенсивністю. Цікавими і корисними для всіх були висловлювання вражень від роботи із комплесом завдань, структурно і логічно підібраних модератором.

Детальніше...

 

Підсумки Київських Студій гуманної педагогіки від 19 вересня 2015 р.

19 вересня 2015 року в Київському будинку вчителя за сприяння Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Київської міської державної адміністрації, Департаменту освіти і науки Київської облдержадміністрації відбулися Київські Студії гуманної педагогіки, у яких взяли участь вчителі м. Києва та Київської області, які прагнуть вносити у свою щоденну співпрацю з учнями ідеї Маніфесту Гуманної Педагогіки, Кодексу честі і служіння вчителя, ідеї Світла і Любові.

Тема зустрічі: «Отримати хороше виховання можна не лише у власній родині чи в школі, а і …у самого себе» (Д. С. Лихачев)

Лейтмотив: «Людина є тим, чим вона стає, залишаючись наодинці з собою. Справжня людська сутність виражається в ній тоді, коли її вчинками керує не хтось, а її власна совість»  (В.О. Сухомлинський)

Форма проведення: семінар-практикум.

Модератор – Зінаїда Хоменко.

Як часто буває, що ми звинувачуємо у своїх негараздах інших… батьки звинувачують школу, учителів, що ті не так виховують їх дітей. Учителі у відповідь мають претензії до батьків, що ті не займаються вихованням власних дітей… А чи є вихід із цього замкненого кола?

Вихід є!.. і не один!!! Виховують і батьки і учителі … і сама людина може, насправді, навчитися виховувати себе. Виховання буде конструктивним за умови, що в людини буде працювати СО-ВІСТЬ. Зерна Совісті закладені в серці кожної людської особи, та чи проростають вони?

Учасники студій дослухалися до себе, придивлялися до свого внутрішнього світу, визначали на якому рівні розвитку вони знаходяться як людська особистість, складали свій словесний портрет і малювали малюнок своєї Душі. Бо саме в Душу, в наше Серце приходить ота вість, яка показує нам самих себе. Як часто буває, що ми чуємо голос всередині нас самих, який ніби застерігає нас від неправильного вчинку. Та ми виправдовуємо себе, що всі так роблять, або більшість… Потім цей внутрішній голос чистоти приходить до нас після скоєння чогось непристойного, а ми знову намагаємося його заглушити, замаскуватися, відгородитися. Робимося глухими до самих себе, до свого Серця, до своєї Душі. Знецінений, загнаний, закиданий всякою всячиною голос совісті пробивається до нас болем Душі, та ми й його нехтуємо. А тим часом починає наростати напруження всередині нас, яке назовні проявляється роздратуванням, а інколи і агресією, починаємо шукати винних у світі зовнішньому. Забуваємо, що втрачена совість – то втрачений зв'язок із чимось високим і чистим, духовно багатим і красивим. І якщо такого зв’язку з прекрасним не має, то посилюється зв'язок з чимось темним, мерзенним, егоїстичним, що нахабно поселяється в нашій душі і нівечить нашу людську сутність. Кожен мав можливість пригадати випадки із свого життя, коли доводилося вибирати ту чи іншу лінію поведінки, вибір між добром і злом. Розум казав: «Він не правий і заслуговує на покарання, на догану і т.п.», а серце просило шукати шлях до серця неправої людини, хотіло допомогти їй усвідомити хибність вчинку, тобто, як каже християнська мудрість - «полюби ближнього, як самого себе», або східна мудрість - «люблю неправих в житті вилікувати любов’ю». Кожної миті свого життя ми робимо певний вибір і критерієм цього вибору є наша Совість. Совість – це вість, що йде згори до нас. Совість – це голос Всевишнього, Бога, Творця, Абсолюта або Вищого Розуму (як кому ближче по світогляду), який міститься в серці, яким і визначається наш рівень Людяності.

Учасники студій були повноправними учасниками зустрічі, вільно висловлювали свої думки, ділилися власним досвідом, задавали питання і мали можливість почути відповіді колег. Студії пройшли в атмосфері довіри, доброзичливості і взаємоповаги.

 

 
Більше статтей...